/Files/images/animatsii/umnosti/bezpeka_ditini/tidzhen_bezpekiji.jpeg

Система роботи закладу ОСВІТИ з охорони життя та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку

/Files/images/animatsii/detishki/getImage (67).jpg

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій існують проблеми, успішне розв'язання яких турбує всіх. Це проблеми профілак­тичної роботи щодо вироблення навичок безпечної життєдіяльності.

У Законі України «Про дошкільну освіту» зазначено: «Заклад освіти:

• створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей;

• формує у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки».

Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмо­ваних дітей внаслідок несформованих навичок користування предмета­ми та речами, поведінки з незнайомими людьми, у довкіллі та в різних ситуаціях, постала потреба в систематичній роботі з дошкільниками, щоб виробити в їх свідомості стереотипи щодо безпеки в життєвому середовищі.

Можна виділити три основні напрями освітньої роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників.

По-перше, така робота не має обмежуватися лише засвоєнням норм та правил поведінки. Дітей варто навчати обачності, навичкам орієн­тування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях.

По-друге, максимального ефекту в цьому напрямі можна досягти (це доведено практикою), якщо освітню роботу вести у трьох на­прямах: колектив працівників закладу рсвіти — діти — батьки.

По-третє, слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з ді­тьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими. Зокрема, застосування так званої «шокової» пропаганди зі спеціальним акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повінь, інших небезпек може негативно позначитися на дитячій психіці, травмувати її, при­звести до появи емоційних негараздів (стресів, тривог, фобій, страхів) і навіть до стійких неврозів.

Джерелом формування основ безпеки життєдіяльності є державні документи про освіту, інструктивно-методичні документи, науково-педагогічні дослідження, програми, посібники, досвід роботи тощо.

Освітньо-виховна робота закладів з безпеки життєді­яльності дітей дошкільного віку має бути спрямована на:

• свідоме розуміння дітьми цінностей власного життя та здоров'я вже в дошкільному віці;

• формування поняття про стихійні природні явища (землетрус, по­вінь, бурю, ожеледицю, грозу, град тощо) та ознайомлення з природою їх виникнення, характерними ознаками, негативними наслідками для природи і людини;

• формування чуття небезпеки щодо вогню, струму, вміння дотриму­ватися правил протипожежної безпеки, швидко знаходити правильний вихід у небезпечній ситуації;

• уміння обережно поводитись з ліками та хімічними речовинами (ртуть у градуснику, отрута для травлення шкідників садів та городів, побутова хімія);

• формування поняття про небезпечні для життя людини отруйні рослини, ягоди, вміння впізнавати їх у природному оточенні, правильно поводитися з ними;

• уміння дітей надавати собі і постраждалим першу допомогу у разі травм, нещасних випадків, що трапляються з дітьми на вулиці, у дворі, в побуті; свідомо виконувати обов'язкові правила поведінки в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.

Причини травм настільки різноманітні, що розробити і протидіяти їх виникненню складніше, ніж інфекційним хворобам. Тому основна увага в профілактиці безпеки життєдіяльності дитини має надаватися виховній роботі, під час якої діти здобувають спеціальні знання, передають життє­вий досвід. Ця робота має проводитись спільними зусиллями вихователів, медичного персоналу та батьків. Діти мають володіти певними знаннями, умінням, навичками, сформованими переконаннями, які потрібні кожній людині для збереження життя та здоров'я, мають бути підготовлені до дій у небезпечних ситуаціях. Організація виховання дітей з питань захисту жит­тя і здоров'я у надзвичайних ситуаціях здійснюється у таких напрямах:

• планування та проведення освітньо роботи з формуван­ня у дітей уявлень про можливі небезпеки природного і техногенного

характеру та відпрацювання відповідної поведінки в умовах надзви­чайних ситуацій;

• ознайомлення дошкільників з причинами виникнення надзвичай­них ситуацій під час екскурсій, прогулянок, використання ігор, вечорів, розваг, інших виховних моментів для усвідомлення дітьми цінності свого життя і здоров'я, гуманне ставлення з їх боку до людей, які по­трапили в біду;

• забезпечення дітей в групах ігровим матеріалом (тематичні ігри та іграшки, атрибути для творчих ігор з елементами безпечної поведінки), виготовленим вихователями, батьками, школярами або придба­ними за кошти спонсорів, для цілеспрямованої роботи з дітьми щодо відпрацювання навичок поведінки в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

• надання переваги в освітньому процесі бесідам, моде­люванню, аналізу певних ситуацій, художньої творчості, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм, що проводяться в повсякденному житті; максимальне використання наочності (плани, альбоми, ілюстрації, дитяча художня література, відеофільми тощо); оснащення наочними посібниками, навчально-методичними матеріалами, використання ді­лянок закладу з метою закріплення навичок поведінки в умовах загрози та ситуацій.

Педагогам потрібно добирати такий зміст, форми роботи, які б дали можливість відчути дитині не лише цінність свого життя та здоров'я, а й свої можливості в його зміцненні та збереженні, підготувати до чітких дій у небез­печних ситуаціях; сприяти вихованню самостійності та відповідальності.

Освітня діяльність з цієї проблеми має носити ін­тегрований характер, поєднуючи між собою різні розділи програми: ознайомлення з довкіллям, валеолого-екологічну культуру, фізичний розвиток, образотворче мистецтво, виховання духовності.

У молодшому віці роботу з навчання дітей основ безпеки життєдіяль­ності потрібно проводити в процесі всіх режимних моментів: на занят­тях —як частина заняття (давати новий матеріал та закріплювати старий), під час ігор, спостережень, читання художньої літератури тощо.

У середній групі цю роботу проводити на заняттях з математики, з фізкультури (раз на місяць), під час ознайомлення з довкіллям, образотворчій діяльності, протягом дня за нагоди.

Дітей старшої вікової групи навчають основ безпеки життєдіяль­ності систематично, з поступовим розширенням і ускладненням занять (1 раз на тиждень) та під час проведення режимних моментів.

Розширення уявлень дитини дошкільного віку про небезпечність довкілля має відбуватися не лише на інформативному рівні, а й на емоційно-чуттєвому. Найкращим засобом цього може стати художнє слово. Через загадки, віршовані рядки, приказки, прислів'я, казки, оповідання можна ознайомити дітей з явищами, подіями, ситуаціями, які виходять за межі особистого до­свіду дитини. Дітям не подобається моралізовані застереження щодо правил поводження з небезпечними предметами, контактів з незнайомими людьми. Саме художнє слово ефективніше впливає на дитячу пам'ять, увагу, уяву, сприяє свідомому засвоєнню правил безпечної поведінки.

/Files/images/animatsii/detishki/getImage (60).jpg

Отже, виховання поведінки дітей у надзвичайних ситуаціях має здійснюватися: в іграх, посильній праці, на прогулянках, у різноманіт­них заняттях, у процесі ознайомлення дітей з доступними їх розумінню подіями і явищами навколишнього життя тощо.

Завдання дорослих, педагогів та батьків — не йти шляхом заборон або ховання небезпечних предметів та речей, а в ґрунтовній, цікавій, пояснювальній роботі вчити правильно користуватися ними. Ведучи бесіди (інші форми роботи) з дошкільниками, слід враховувати їх вікові особливості та індивідуальні можливості сприймати, зважати на досвід вихованців. Наприклад, починаючи із середньої групи, дітей варто ознайомити з вогнем. Оскільки їм властиві наочно-дійові та наочно-образні форми мислення, то кращим методом проведення таких занять може бути безпосереднє спостереження за працею кухаря на робочому місці.

У групах шостого року життя потрібно розширити знання правил пожежної безпеки, користування телевізором і приймачем.

Дитина зустрічається з різними людьми. Часто за приємною зов­нішністю та ласкавими словами прихована пряма загроза здоров'ю, а інколи навіть життю. Завдання вихователя—дати поняття про рідних, близьких і чужих людей, навчити правил ввічливої, але безпечної по­ведінки під час контактів із ними.

Слід навчити дітей правильно користуватися телефоном, вести розмови, особливо у разі виникнення небезпечної ситуації (пожежа, травма тощо).

Вихователь мусить організовувати й спрямовувати освітню діяльність дітей на предмети, явища, події, які не тільки сприяють розвитку уявлень про довкілля, але й дають початкові елементарні знання правил дорожнього руху, які в процесі занять, систематично закріплюються і розширюються педагогами та батьками. З цією метою добираються книги, ілюстрації, створюються проблемні ігрові ситуації для вироблення безпечної поведінки на вулиці.

У вихованців варто виробити стійку установку на неможливість ігор із сірниками, легкозаймистими речовинами, користування електрич­ними та газоопалювальними приладами, куштування на смак різних речовин, зокрема, мийних засобів та лікарських препаратів.

Ознайомлюючи дошкільників з явищами природи та здійснюючи екологічне виховання, слід наголосити на тому, що є отруйні рослини, гриби, ягоди, зелені, недозрілі плоди можуть спричиняти захворювання; забороняється куштувати, гризти гілочку та кору дерев.

Дуже часто комахи, морські тварини (медузи, морські дракончики), і навіть домашні коти, собаки під час невмілих контактів із ними завдають серйозних травм. Тому одне з важливих завдань дорос­лих — навчити дітей безпечної поведінки з ними.

/Files/images/animatsii/detishki/getImage (66).jpg /Files/images/animatsii/umnosti/bezpeka_ditini/bd.jpg

Вдалою формою реалізації питань безпеки життєдіяльності дітей є ігровий тренінг. Для дошкільняти включення у гру просте і природне, дитина не фає у життя, а живе у грі. А тому ті практичні знання, які вона здобуває під час тренінгу, не опосередковані, а є результатом реально здобутого життєвого досвіду. Через ігрову ситуацію тренінг допомагає кожній дитині побувати у ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти правильне рішення, відпра­цювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації.

Хід кожного заняття-тренінгу визначається реакцією дітей, їх рів­нем обізнаності. Постійним є лише коло питань, які пропонуються для розв'язання.

/Files/images/animatsii/detishki/getImage (32).jpg

Це можуть бути такі питання:

• як виконувати основні правила дорожнього руху для пішоход;

• як вести себе, якщо заблукаєш на вулиці, в магазині, на вокзалі;

• як можна звернутися за допомогою до міліціонера, до перехожих;

• як позбавитися спілкування настирливих перехожих;

• як вести себе, якщо порізав палець тощо.

Ігровий тренінг, спрямовуючи дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприятиме розвиткові їх пошукової активності.

Формування у дітей життєвої компетентності під час навчально-виховної роботи відбувається через використання всіх видів дитячої діяльності у поєднанні їх виховних можливостей.

Одним з найбільш зрозумілих та близьких дітям видів діяльності є ігри-драматизації, театралізована діяльність. Саме через сприйняття казкових, театральних героїв діти вчаться аналізувати їх поведінку, оцінювати вчин­ки. Побачене і почуте, пережите разом з героями діти переносять у свою практичну діяльність, наслідуючи їх, чи навпаки, критично оцінюючи.

Враховуючи психологічні особливості дітей, видове дійство най­більше пробуджує у дітей почуття співпереживання, обурення, бажання допомогти, захистити, не допустити страшного, не повторити помилок самому.

Не менш важливо є організація фізкультурно-оздоровчої роботи, а саме: Днів здоров'я, спортивних свят та розваг.

Діяльність такого характеру дає можливість дитині самій стати учасником дійства, висловити своє ставлення до того, що відбувається на вулиці чи у залі, зробити свої власні висновки та судження.

Для удосконалення роботи педагогічних колективів дошкільних закладів з проблеми безпеки життя та здоров'я можна рекомендувати проведення щорічного Тижня безпеки дитини.

Запропонований захід має на меті:

• поліпшення якості роботи з дітьми щодо пи­тань особистої безпеки та захисту життя;

• удосконалення теоретичних знань та практичних навичок ви­хователів щодо формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров'я та життя;

• пропаганду здорового способу життя серед дітей та батьків;

• інтеграцію суспільного та родинного виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.

Тиждень безпеки дитини не має суворого регламентованого харак­теру, а залежить від місцевих умов, традицій, природо-техногенних особливостей, території, прожитого досвіду, творчих здібностей ви­хователя та підготовленості дітей.

Орієнтовний зміст заходу:

• свята, розваги, вікторини, змагання, комбіновані естафети для ді­тей, які планують та проводять фахівці та вихователі;

• перегляд театралізованих вистав;

• огляд-конкурс на кращий дитячий малюнок з безпеки життя та здоров'я;

• зустрічі працівників закладу, батьків, а також дітей з працівниками штабів ЦО та з надзвичайних ситуацій, пожежниками, лікарями;

• заходи агітаційно-пропагандистського характеру серед батьків з питань надзвичайних ситуацій, охорони, захисту від їх наслідків; профілактики захворювань, зміцнення здоров'я;

• заходи з педагогічними працівниками та об­слуговуючим персоналом з основ безпеки життєдіяльності;

• виставки, огляди наочних посібників, ігрового та навчального обладнання, виготовлених власноруч.

Вихователі складають план Тижня безпеки для кожної вікової групи, який наповнюється конкретним змістом освітньої роботи з дітьми (тематичні заняття; дидактичні, сюжетні, театралізовані, конструктивно-будівельні ігри з елементами безпеки життя; конкурси, естафети, змагання, екскурсії та прогулянки, читання творів художньої дитячої літератури відповідної тематики; моделювання правильної по­ведінки, аналіз небезпечних ситуацій). Особливу увагу під час плану­вання та проведення заходів варто приділяти раціональний організації рухової активності дошкільнят через ігри і заняття, шо мають різні рівні фізичного та емоційного навантаження. Важливого значення набуває психологічна готовність дітей до сприйняття навчального матеріалу про небезпеку та до практичних відпрацювань дій в надзвичайних ситуаціях.

Проводячи роботу з дітьми, вихователь має додатково враховувати «вікові страхи», які властиві дошкільникам та базуються на високій емоційності, малому досвіді життя та багатій уяві.

Обережна корекція емоційної готовності дитини до реакції страху відбувається за умов активного збагачення знань дитини про предмети, явища природи, світу людей та їх стосунків, формування звички до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Коли ситуація не містить в собі елементів несподіванки, тоді незрозумілих, що лякають дитину, явищ стає менше.

Наприкінці Тижня безпеки дітей доцільно провести в групах бесіду, з'ясувати, що сподобалося та запам'яталося дітям. Це допоможе оцінити проведену вихователем роботу.

Доцільно запропонований захід провести наприкінці навчального року (1—2 тиждень правил) з метою узагальнення всієї роботи щодо формування основ безпеки життя та діяльності за навчальний рік та своєрідної підготовки дітей до літнього відпочинку.

Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведін­ки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Тому педагогам дошкільних закладів слід не тільки враховувати це самим, а й особливу увагу приділяти роботі з батьками. Батьки мають зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються.

Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи,збентеження і навіть агресії. Тому перед педагогічним колективом до­шкільного закладу постає завдання — зацікавити батьків перспективами подальшого розвитку дітей, зробити батьків однодумцями.

Основними напрямами роботи педагогів з батьками щодо форму­вання у дітей безпечної поведінки в довкіллі можуть стати:

• інформація батьків про правила особистої безпеки та правила по­ведінки в різних екстремальних ситуаціях; інформація про створення максимально небезпечних умов перебування дитини вдома, на подвір'ї, на відпочинку тощо;

• ознайомлення батьків з роботою закладу у цьому напрямі, з наслідками навчання та виховання дітей;

• залучення батьків до освітнього процесу;

• вивчення та пропаганда кращого досвіду сімейного виховання із зазначеної проблеми.

Отже, проведення роботи з питань ОБЖД у комплексі сформує у маленьких громадян уміння бачити небезпеку, свідомо підходити до питання особистості безпеки, правильно діяти в небезпечних ситуаціях, набути стереотипу поведінки в природі та суспільстві.

/Files/images/animatsii/umnosti/bezpeka_ditini/33_parta_1.jpg

English (auto-detected) » English
English (auto-detected) » English
Кiлькiсть переглядiв: 0